Як робити нотатки під час читання
Що писати, коли це робити і як відокремлювати слова автора від власних — на папері, на екрані чи в навушниках.
Зміст
Коротка відповідь
Зберігайте дві різні речі й тримайте їх окремо: цитату — словами автора й із номером сторінки — і нотатку — речення чи два своїми словами про те, чому це важливо. Записуйте запитання, незгоди й зв’язки замість переказу кожної сторінки, додавайте один рядок наприкінці кожного розділу й перечитайте свої нотатки, коли дочитаєте.
Чому нотатки кращі за самі виділення
Виділяти швидко, і це схоже на роботу. Але виділення фіксує лише те, що уривок вас зупинив. Воно не фіксує чому. Розгорніть книгу, яку розмальовували рік тому, — і жовті лінії виглядають як чужий вибір: видно, що було важливим, але не те, про що ви тоді думали.
Нотатка заповнює цю прогалину. Щоб її написати, треба вирішити, що уривок означає для вас, а це вже маленький акт розуміння. І вона лишає слід, яким можна скористатися пізніше: запитання, на яке треба відповісти, аргумент, який варто перевірити, зв’язок з іншою книгою. Виділення кажуть, куди дивитися. Нотатки кажуть, що ви там знайшли.
Це не означає, що треба перестати виділяти. Позначайте вільно під час читання, а до уривків, які справді важливі, допишіть рядок від себе.
Цитата й нотатка — це різні речі
Цитата — це слова автора, переписані точно, з номером сторінки, щоб її можна було знайти знову. Нотатка — це ваша думка: що вам нагадав уривок, у чому ви не згодні, що хочете з ним зробити. Вони належать одна одній, але це різні речі, і змішування створює проблеми.
Коли вони зливаються в один блок тексту, за кілька місяців важко розібрати, які слова були автора, а які ваші. Можна врешті процитувати себе так, ніби це книга, або неправильно запам’ятати, що автор насправді сказав. Тримайте їх окремо й пов’язуйте кожну нотатку з цитатою, яка її викликала.
Цитата
I went to the woods because I wished to live deliberately, to front only the essential facts of life.
Walden · Henry David Thoreauс. 90
Пов’язана нотатка
Ваша нотатка
Deliberately — тобто свідомо, навмисно, а не повільно. Які з моїх звичок витримали б таку перевірку? Порівняти з розділом про рутину в книзі, яку я читав минулого місяця.
| Цитата | Нотатка | |
|---|---|---|
| Чиї слова | Автора, переписані точно | Ваші |
| Що фіксує | Що сказала книга | Що ви про це подумали |
| Має містити | Сторінку або позицію | Зв’язок із цитатою, якої стосується |
| Обсяг | Як уривок | Речення чи два |
| Корисна для | Цитування, пошуку уривка | Запам’ятовування, подальших роздумів |
Що писати в нотатці
Більшість нотаток, які лишаються корисними, належать до одного з чотирьох видів. Не для кожної книги потрібні всі; обирайте те, що виходить природно.
Запитання
Чому автор це припускає? Що було б, якби він помилявся? Запитання — найкорисніша нотатка, яку можна лишити, бо коли ви до неї повертаєтеся, вона змушує подумати знову, а не просто кивати.
Незгоди
Коли щось здається хибним, так і напишіть — і поясніть чому. Сперечатися з книгою означає ставитися до неї серйозно, а аргументи, яким ви заперечували, зазвичай запам’ятовуються найкраще.
Зв’язки
Якщо ідея нагадує вам іншу книгу, розмову чи вашу роботу, запишіть цей зв’язок. Ідеї, поєднані з іншими ідеями, легше знайти — і в пам’яті, і на сторінці.
Один рядок на розділ
Наприкінці кожного розділу напишіть одне речення: що сталося або що доводив автор — так, як розповіли б другові. Двадцять таких речень — це підсумок усієї книги, написаний вами самими.
Виділення каже: це було важливо. Нотатка каже: чому.
Коли писати: одразу чи наприкінці
Є два добрі моменти, і вони виконують різну роботу. Одразу — швидка позначка й кілька слів ловлять реакцію, поки вона свіжа. Наприкінці сеансу — кілька хвилин письма перетворюють ці позначки на нотатки, які й через рік матимуть сенс.
Якщо зупинка, щоб писати, розвіює чари, особливо в романі, просто позначте уривок і читайте далі. Коли відкладете книгу, перегляньте позначене й допишіть речення до двох-трьох уривків, які досі важливі. Решта може лишитися звичайними виділеннями.
Хоч би що ви обрали, пишіть коротко. Нотатка, яку ви справді напишете, краща за ідеальну, яку постійно відкладаєте.
Способи для паперових, електронних і аудіокниг
Папір
Поля — найпростіший блокнот на світі: риска біля уривка, слово чи запитання поруч. Якщо не хочете писати в книзі, користуйтеся маленькими клейкими закладками й лишайте їх стирчати зі сторінки. Уривки, які хочете зберегти після того, як книга повернеться до бібліотеки, сфотографуйте, а нотатку напишіть, поки пам’ятаєте чому.
Електронні книги
На екрані виділяти так легко, що кортить позначити все. Більшість рідерів дають змогу додати нотатку до виділення, а коли дочитаєте, — експортувати чи поширити їх усі. Зробіть це, скоротіть список до уривків, які справді важливі, і допишіть до кожного речення від себе.
Аудіокниги
Руки часто зайняті, тож хай буде легко. Поставте закладку в потрібний момент і додайте однорядкову голосову чи текстову нотатку: кількох слів досить, щоб потім знати, чому ви зупинилися. Коли наступного разу сядете за стіл, перетворіть найкращі з них на повноцінні нотатки.
Художня й нехудожня література
У нехудожній літературі варто нотувати аргументацію. Цільтеся в головні твердження автора й найкращі докази для кожного, а поруч записуйте свої запитання й заперечення. Якщо, дочитавши, ви можете викласти суть у кількох реченнях, — книга ваша.
Художня література потребує легшого дотику. Записуйте імена персонажів, коли вони з’являються вперше, рядки, що вас зачепили, і моменти, до яких хочете повернутися. Наприкінці напишіть кілька речень про те, про що була книга під поверхнею сюжету. Саме це захочеться пам’ятати через рік, а не послідовність подій.
Як повертатися до нотаток
Нотатки, до яких ніколи не повертаються, — це щоденник, а не допомога пам’яті. Наступного дня після того, як дочитаєте книгу, ще до того, як відкриєте нотатки, спробуйте записати з пам’яті три її головні ідеї. Потім перегляньте цитати й нотатки й подивіться, що ви пропустили.
Поверніться знову через тиждень і через місяць, а потім ще раз через рік. Щоразу спершу пригадуйте, а потім перевіряйте. Більше про те, чому це працює, — у посібнику як запам’ятати прочитане.
Безплатний інструментКалькулятор прогресу книгиПеретворіть сторінку, відсоток із рідера чи позицію на місце, де ви зараз, і подивіться, що лишилося.Питання
Чи варто писати в книгах?
Якщо вони ваші й вам це не муляє, — так: поля — найшвидше місце для думок. Якщо ні, клейкі закладки, блокнот чи фото сторінки з нотаткою поруч працюють не гірше.
Скільки нотаток робити до однієї книги?
Значно менше, ніж здається. Жменьки цитат із рядком до кожної плюс одного речення на розділ цілком досить для більшості книг. Пишіть більше, лише коли книга знову й знову змушує думати.
Папір чи цифра?
Те, чим ви й далі користуватиметеся. Папір може корисно сповільнювати; цифрові нотатки легше шукати й переглядати. У будь-якому разі чітко розділяйте цитати й власні нотатки.
Чи треба робити нотатки до романів?
Не обов’язково, але кілька допомагають. Персонажі, рядок-другий, що сподобалися, і речення про те, про що книга насправді, — цього досить, щоб згодом її пригадати.
Як робити нотатки до аудіокниги за кермом?
Не пишіть за кермом. Скористайтеся закладкою або голосовою нотаткою без рук, якщо ваш плеєр це вміє, а нотатку допишіть, коли зупинитеся.
Що робити з нотатками, коли дочитаю?
Спершу пригадайте книгу з пам’яті, потім прочитайте нотатки. Перегляньте їх знову через тиждень і через місяць. У посібнику як запам’ятати прочитане є простий графік.